Розділ IV. Пізнавальна функція психіки. об'єкта, то уява насичує і доповнює цю схему додатковим, і не завжди зайвим, матеріалом.

Предыдущая108109110111112113114115116117118119120121122123Следующая


Тема 14. Уява 333



об'єкта, то уява насичує і доповнює цю схему додатковим, і не завжди зайвим, матеріалом.

Це саме стосується і сприймання. Візьмемо два описи одного й того ж малюнка, виконані третьокласниками. Перший: «Слони купаються. Слон викупався і пішов сохнути. Слониха почала купати слоненя». Другий: «Слоненя маленьке, його одного залишати в лісі не можна, слониха прий­шла, взяла слоненятко і пішла. Слон також прийшов, зачепив хоботом за пальму, хотів слоненятку солодке дістати». Другий опис підкреслює «до-повнювальну» функцію уяви і в процесах сприймання.

Загалом відтворювальна уява є необхідним засобом, користуючись яким дитина створює ігрову ситуацію, школяр засвоює навчальний матеріал, дорослий вивчає результати діяльності інших людей.

Творча (продуктивна) уява — це створення нових наочних образів, які можуть бути втілені в оригінальних і суспільно цінних продуктах. За В. А. Роменцем [41], такі образи підкоряються принципові індивідуалі­зації — вони унікальні й самобутні, несуть в собі індивідуальність їхнього суб'єкта, суб'єкта з актуалізованою потребою у творчості — втіленні своїх здібностей.

Творча уява відзначається складністю процесуальних характеристик і функціонує на рівні всіх складників діяльності. В межах певної діяль­ності вона бере участь у формуванні задуму створення нового продукту, на рівні дій — у формуванні мети, на рівні умов — у пошукові способів (операцій) їх втілення. При цьому уява взаємодіє з іншими пізнавальними процесами, насамперед через мислення, без якого створення нового про­дукту було б неможливим.

Зразком творчої уяви є мрія — внутрішня діяльність, що полягає у створенні образу бажаного майбутнього. Змістом мрії є те, що пов'язане зі спрямованістю індивіда, позицією особистості. Зрозуміло, що мрії его­центричної особистості пов'язані переважно з її добробутом, а мрії нормативної особистості — з майбутнім інших людей, людства в ціло­му. Мрія характеризує той ідеал, якого прагне особистість і який може стати ідеальним мотивом, що змушує наполегливо, всупереч перешко­дам, боротися за її втілення.

Творча уява може бути художньою і науковою. Хоч такий поділ є певною мірою умовним, однак згідно з принципом індивідуалізації перша подає загальне як індивідуальне, а друга, навпаки, має справу з макси­мально узагальненим образом: індивідуальне в ньому лише підтверджує загальне. Художня уява створює ефект присутності — перенесення у вигаданий світ. У науковій уяві має місце протилежний процес: запере­чення ефекту присутності та обґрунтування незалежно від того, хто сприй­має існування якогось явища.



Проте в будь-якому разі «людина, яка творить і має в своїй уяві цілісний образ .., обирає лише різні способи його викладу, надаючи людині, яка сприймає, можливість розуміти, образно відтворювати, доповнювати» (41, 129]. Відтак на перший план виступає процесуальна характеристика уяви.


ПРОЦЕС УЯВИ

У ході пізнавальної діяльності уява взаємодіє зі сприйманням, пам'ят­тю, мисленням. Під час сприймання вона доповнює елементи об'єктів, яких бракує, привносить у пам'ять зміни з боку можливого майбутнього, разом з мисленням виходить за межі наявного і відкриває шлях до май­бутнього. При цьому уява чи не найтісніше пов'язана з наочно-образним мисленням, яке також передбачає відтворення образу певної ситуації'.

На відміну від мислення, завжди спрямованого на встановлення реально існуючих, але ще непізнаних, зв'язків, уява створює те нове, якого на­справді немає, а інколи й не може бути взагалі. Мислення та уява є рад­ше двома, що взаємодоповнюють од­на одну, системами випереджу­вального відображення дійсності [6]. Перша — система понять і об­разів, що несуть у собі узагальнене значення, засіб розв'язання задач, опосередковане пізнання дійсності, друга — система наочних образів — моделей проміжних і кінцевих про­дуктів діяльності. Співвідношення цих систем ілюструє геометрична фігура BACD (мал. 31).

Тут площа а — сфера уяви, що оперує малоінформативним образним матеріалом при мінімальній обізнанос­ті стосовно способів його перетворен­ня; Ь — сфера уяви, яка здійснюється шляхом образного перетворення даних, достатніх для розв'язання задачі; а — сфера словесно-логічного мислення — розв'язання задачі, що відбувається на високому рівні форма­лізації мислительних операцій і при значному обсязі необхідної для цього інформації; с — сфера інтуїції, що діє в умовах дефіциту інформації.

Отже, співвідношення мислення та уяви змінюється залежно від особ­ливостей задачі, що постала перед індивідом. Якщо її вихідні дані чітко окреслені, то розв'язок знаходять, головним чином, внаслідок процесів мислення, якщо умова задачі чітко не визначена, то до дії стають процеси уяви. Задача, яку розв'язує вчений, містить, як правило, чітко окреслені відоме і невідоме, а тому потребує мислення. Задача, що її' розв'язує письменник, не має такої чіткості, і це відкриває йому простір для уяви. Цим пояснюється і бурхливе фантазування в дитячому віці: тут немає умов, які б обтяжували пошук виходу з незрозумілої ситуації.

'Ця обставина стала навіть підставою для ототожнення уяви і мислення [10]. Напевне, не випадково й те, що поняття «уява» не вживається в когнітивній психології [12].


5559683264782308.html
5559744512850603.html
    PR.RU™